Як розрізняти стилі живопису?

 «Стилі живопису поділяються на класичні та всі інші». Цей старий жарт і зараз не втрачає своєї актуальності. Адже дійсно, відрізнити конструктивізм від абстракціонізму, а модерн від імпресіонізму сьогодні зможуть не всі. Інфографіка-шпаргалка, яка складена на прикладі картини Петрова-Водкіна «Купання червоного коня» допоможе читачам розрізняти стилі живопису. Чим відрізняються види живопису один від одного?

Абстракціонізм (від лат. Abstractio – видалення, відволікання) – стиль XX століття. Головні риси – відмова від наближеного до дійсності образу, створення певних сполучень кольорів і геометричних форм, щоб викликати у спостерігача різноманітні асоціації. Представники: Василь Кандинський, Казимир Малевич, Наталія Гончарова, Михайло Ларіонов, Піт Мондріан.

 Імпресіонізм (від фр. Impression – враження) – стиль XIX – початку XX століть.

Основна ідея – зображення реального світу в його найбільш природній і живій формі, в рухливості і мінливості, передача своїх швидкоплинних вражень.

Представники: Едгар Дега, Огюст Ренуар, Клод Моне.

Класицизм (від лат. Classicus – зразковий) – стиль XVII-XIX століть.

Його основні риси – це звернення до образів античності, логічний сюжет, ясна врівноважена композиція.

 Представники: Віктор Васнецов, Ісаак Левітан, Нікола Пуссен, Клод Лоррен.

Конструктивізм (від лат. Construction- побудова) – напрям у радянському мистецтві 1920-х років. Основна ідея – зображення чітких геометричних форм. Представники: Володимир Татлін, Олександр Родченко, Любов Попова.

Модерн (від фр. Moderne – сучасний) – стиль XIX – початку XX століття. Його особливості – відмова від прямих ліній і кутів на користь більш справжніх, «природних» обрисів. 

Представники: Густав Клімт, Фернан Кнопф, Лев Бакст, Михайло Врубель, Валентин Сєров.

 Поп-Арт (від англ. Popular art – популярне мистецтво) – напрям у мистецтві Західної Європи та США кінця 1950-1960-х років. Його основні риса – використання в роботах образів товарів масового споживання і поєднання побутових предметів, фотографій, уривків друкованих видань. Натхнення – глянцеві журнали, телебачення, реклама. Представники: Річард Гамільтон, Рой Ліхтенштейн, Енді Уорхол, Тадаомі Шібуйя.

Примітивізм (від лат. Primitive- спрощений) – стиль живопису, що зародився в XIX столітті. Відмінні риси – обдумане спрощення картини і примітивні, як творчість дитини, зображення. 

Представники: Анрі Руссо, Ніко Піросмані, Катя Медведєва.

Символізм (від фр. Symbolisme – символіка) – напрям, який виник у Франції в 1870-80-х роках і який досяг найбільшого розвитку на рубежі XIX і XX століть. Основні ідеї – використання в роботах символів, неузгодження, натяків, таємничості, загадковості. Представники: Віктор Борисов-Мусатов, Михайло Врубель, Кузьма Петров-Водкін, Гюстав Моро, Яцек Мальчевський, Обрі Бердслей.

Сюрреалізм (від франц. Surrealisme – надреалізм) – стиль, що з’явився в 20-х роках XX століття. Його головні ідеї – це зображення образів, що виникають у людській підсвідомості, абсурд, парадоксальні поєднання форм, мінливість фігур.

 Представники: Сальвадор Далі, Макс Ернст, Рене Магрітт.

«Купання червоного коня» Петрова-Водкіна була написана в 1912 році і принесла художнику світову популярність. Існує думка, що картина була написана в селі Гусевка Волгоградської області. Коня Петров-Водкін писав з реального жеребця на ім’я Мальчик, що мешкав у маєтку, а для образу підлітка, сидячого на ньому верхи, художник використовував риси свого учня Сергія Калмикова.