"Людина року-2015" на Тернопільщині:

вітаємо лауреата конкурсу!!!

УДІН ЄВГЕН ТИМОФІЙОВИЧ—

 графік, Заслужений художник України

Довідка: з 2001 року спортивно-мистецький та духовний центр "Моя Україна" і редакція обласної газети "Вільне життя" визначають лауреатів конкурсу «Людина року».

Євген Удін

Біографія художника – це його картини

  Україна виплекала чимало талантів у різних жанрах мистецтва. Серед них – Євген Удін – Заслужений художник України, у чиєму доробку неймовірно багато талановитих творінь, власник численних нагород, почесних звань, культурний діяч, і при цьому – добра, надзвичайно скромна.

Малює змалечку. Він є професійним і заслуженим художником, видною персоною у мистецтві.

    Євген Тимофійович народився 11 квітня 1937 року у м.Донецьку. У 1954 році закінчив середню школу у Чернівцях. З 1957 року є членом НСХУ. З 1960 по 1966 навчався у Львівському державному поліграфічному інституті ім.Федорова за спеціальністю книжкова графіка. Є автором більше ніж сотні ілюстрованих циклів до книг вітчизняних та зарубіжних письменників.

    Багатогранний талановитий художник Євген Тимофійович Удін працює в друкованій, станковій, книжковій, газетно-журнальній, плакатній, прикладній графіці та екслібрисі. На колоритних і добрих образах казкових персонажів митця виросло кілька поколінь.   Усі картини вражають казковістю і водночас реалістичністю ретельно промальованих персонажів, зображених автором. Загадкове тепло огортає душу, коли милуєшся цими творіннями. Можливо, це через спогади про дитинство, так живо навіяних картинами?

   Дивишся на ці малюнки і бачиш усе життя персонажів: казка оживає на очах! У кожному із героїв своїх барвистих робіт автор виокремлює його особливі риси і надає їм гумористичності. Чи то дзвінкоголосий півник, чи хитра лисичка – від них усіх віє дитячою безпосередністю, наївністю, позитивом.

   Усі персонажі детально промальовані і вбрані в українські костюми: вишиті сорочки, блузки, спіднички, шаровари…

  Ось чому обов’язково слід брати із собою на виставку дітей: їм неодмінно сподобаються колоритні і добрі образи, на яких підросло уже не одне покоління.

   З 1961 р. живе у м. Тернополі. З 1966 р. працює у видавництвах України і Росії. Автор понад 120 ілюстрованих циклів до книжок вітчизняної та зарубіжної класики. Упродовж 1971–1983 рр. — голова бюро творчої групи при обласних художньо-виробничих майстернях (потім — комбінату) Художнього фонду України. Засновник і перший голова Тернопільської обласної організації Спілки художників.

     У 1970 році нагороджений Почесною грамотою Міністерства Культури України. У 1986 році був учасником другої Міжнародної (СРСР – НАСА) творчої групи художників, що висвітлювали тему космосу. 2001 року нагороджений Почесним Хрестом «За заслуги перед містом Тернополем». З 2005 року працював старшим викладачем кафедри образотворчого мистецтва та методики його викладання Кременецького обласного гуманітарно  – педагогічного інституту ім. Шевченка та викладачем графіки інституту мистецтв  ТДПУ.

    Серед численних нагород — почесний хрест «За заслуги перед містом Тернополем» (2001), ювілейна медаль «Двадцять років незалежності України» (2012). Лауреат літературно-мистецької премії ім. Іванни Блажкевич (2006), Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. братів Богдана та Левка Лепких (2010), Тернопільської обласної премії в галузі культури в номінації «Краєзнавство» ім. Петра Медведика (2014).

    За вагомий внесок в образотворче мистецтво, станкову та книжкову графіку присвоєно почесне звання «Заслужений художник України» (1987).

    З 1957 р. бере участь в художніх виставках в Україні та за кордоном. Учасник першої та другої міжнародних (СРСР — «НАСА» (США) творчих груп художників, виставив серію автолітографій «Автографи космонавтів» (1986, 1987). Американському космічному центру «НАСА» Євген Удін подарував три автолітографії (1989).

   Автор графічних серій «З грузинського альбому», «По Словакії», «Костели Жешува», «Туркуаз», мистецького альбому «Волга — серце Росії», циклу автолітографій «Москва! Как много в этом звуке…», «Кримський альбом», «Старовинний Львів», «Новий Львів».

   Автор пам’ятних медалей до 450-річчя міста Тернополя, 30- і 40-річчя визволення м. Тернополя, до 200-річчя з дня народження Юліуша Словацького.

Твори Євгена Тимофійовича зберігаються в музеяхУкраїни, Росії, Бельгії, Німеччини, Словакії, Польші, Канади та США.

    І не випадково. Бо півстоліття художник демонструє мистецтво високої, найвищої проби. Неперевершеною є його графіка.

   Про роботи Є. Удіна добре слово сказав заслужений діяч мистецтв України

Богдан Мельничук: “Його стиль не сплутаєш ні з чиїмось іншим, він, мабуть від Бога, бо позначений печаттю оригінальності найвищої проби”. І це відчувають найвибагливіші поціновувачі картин Євгена Тимофійовича. Це стосується пейзажів нашого краю, Карпат, Буковини, міських пейзажів Тернополя, Кременця, Львова та інших творів митця – справжніх шедеврів мистецтва.

  «Вдивлятися і вивчати удінські деталі – висока насолода для душі. Тут подив і захоплення ідуть в парі з любов’ю і красою. Незрідко дивуєшся: як можна було все це помітити , так точно і майстерно передати, яким гострим зором треба бути наділеним і як сильно любити землю і світ». - стверджує Петро Сорока.

«Євген Удін-  така людина, яка, можна сказати, фанатично відноситься до своєї роботи. Тобто, це таки справжній художник. Це не просто його захоплення, чи тимчасове, непостійне. Це його сенс життя.

     До своїх робіт він ставиться дуже скрупульозно, промальовує всі деталі, складає всі штришки, аж думаєш – скільки людина може мати того терпіння! Одне пір’ячко й те має купу кольорів і купу тих рисочок. А пір’їнок там сто! Чи й більше…

   На це треба мати дуже велике терпіння і акуратність. Але уміння приходить з віком і працею.

    Кажуть, якщо художник один день не тримав в руках пензлика, то він вже не є художник. Тобто людина, яка цьому віддана, має працювати кожного дня. Так вона здобуває навики і удосконалює майстерність. І тоді вона стає неповторною.

  Він не тільки графік – малює ще й аквареллю та олією. Створює портрети та пейзажі, різні екслібриси до книжок, і грамоти, і карти, і багато чого іншого»-Аліна ЯДВІНСЬКА, слухач секції журналістики МАН.

  «З-поміж багатьох позитивних рис Євгена Удіна варто, на мою думку, виділити кілька визначальних. Це, насамперед, його надзвичайна, на грані з фантастикою, працьовитість.

     Він творить неймовірно багато, працює у різних жанрах, и в усіх є, без сумніву, зіркою першої величини… Друга риса – обов’язковість пана Євгена. Він завжди дотримується слова, не кидає обіцянок на вітер… І третя визначальна риса Євгена Удіна – його дивовижна, як для майстра такого рівня, скромність.

Всеукраїнська і всесвітня слава не запаморочила йому голову, він залишається простим та доступним у спілкуванні й з відомими співбесідниками, і навіть із дітьми, є, я б сказав, органічно комунікабельно-доброзичливим…»- Богдан Мельничук, письменник, журналіст.

 «Мандрувати мистецьким світом майстра так само приємно, як мадрувати Божим світом, де Львів і Чернівці, Тернопіль і Жешув, Бєлґрад і Подєбради, Москва і Кременець…»,- Петро Сорока, письменник, літературознавець.

Євген Удін – художник- наставник, головою журі та членом оргкомітеру всіх пленерів, започаткованих у м.Тернополі  управлінням освіти і науки Тернопільської міської ради та Тернопільського комунально-методичного центру науково-освітніх інновацій і моніторингу: «Палітра файного міста», «Карпатськалітра», «Палітра святкового міста».        

 

   Євген Удін разом із молодими та досвідченими художниками брав участь у відкритті І дитячої художньо-мистецької галереї «Палітра» , на якій були представлені роботи учасників та переможців перших двох пленерів.

  

      У жовтні 2015 року у Тернопільському кооперативному коледжі відкрито виставку художніх і графічних робіт знаних в Україні, а також молодих митців, об’єднаних у творчу групу, яку назвали “Євген Удін і компанія”

     Відкриттю виставки передували саме дитячо-юнацькі художні пленери, на яких талановите підростаюче покоління вчили писати картини, а в підсумку обирали найкращих. Тоді головою журі управління освіти і науки Тернопільської міської ради запросило відомого українського художника і графіка Євгена Удіна. До проведення планерів теж долучилися знані, а також молоді митці – Микола Кафтан, Оксана Бурда, Любов і Володимир Поворозники, Володимир Шумило та інш.

     По закінченні планерів художники вирішили здобутий зв’язок із молодю не переривати й об’єдналися у творчу групу, яку назвали “Євген Удін і компанія”. Першим спільним проектом стала виставка живопису й графіки у коридорах Тернопільськогого кооперативного коледжу. У планах – персональні виставки.

Євген Удін - активний учасник багатьох методичних аходів ТКМЦ НОІМ, на яких ділиться своїм досвідом із вчителями образотворчого мистецтва м.Тернополя та області.

Бажаємо Заслуженому художнику України,

"Людині року -2015", чудовому наставнику

і просто хорошому другу та щирій людині

ще багато років плідної праці та міцного-міцного здоров'я!!!

Як приготувати кутю?

Рецепти приготування куті

   

Походження куті вчені пов’язують із щоденною їжею із зерен пшениці, маку та меду. Мак і мед багато століть були символами багатства і здоров’я в сім’ї. Простота приготування куті, її хороший смак і ситність збереглися в обряді під час Різдвяних свят. До наших днів технологія та спосіб приготування куті не зминилися.

Символіка куті   як різдвяної обрядової страви

Кутя (кутя) – страва, з якої в Україну починають трапезу на Святий вечір. Про кутю вперше згадується на початку XII століття в літописі Повість временних літ.

     За старих часів кутю готували найчастіше з пшениці, рідше з ячменю. Зерна товкли в ступці, але так щоб не роздрібнити їх, а тільки здерти з них лушпиння. У більш пізній час кутю стали робити з рису.

    Спочатку кутю готували з медом або ситою(розведений у воді мед).

     Пізніше в кутю стали додавати макове молоко (запарений і розтертий мак), родзинки, а також подрібнені горіхи й цукровий сироп.

Продукти, з яких готується кутя, мають символічне значення:
Зерно є символом воскреслого життя.
Мед вважається символом здоров’я і благополучного побуту (солодкого життя).
Мак символізує достаток у сім’ї.

      Вважають, що чим багатша (тобто смачніша і ситніша) кутя, тим кращий буде врожай і вищий достаток у сім’ї. Виходячи з цих міркувань на Україну в переддень Різдва (у Святий вечір) кутю називали багатою й робили її дуже смачною.

Пшенична кутя

Рецепт приготування

     Продукти, необхідні для приготування пшеничного куті:
1 стакан зерен пшениці;
100 г маку;
100 г почищених волоських горіхів;
1-3 столові ложки меду;
Цукор до смаку.

Рецепт приготування пшеничної куті:

     Зерна пшениці товчуть у дерев’яній ступі дерев’яним товкачем, періодично підливаючи небагато теплої води, щоб оболонка пшениці відділилася.
Потім ядро відокремлюють від лушпиння, просіваючи і промиваючи.
На воді з чистих зерен варять звичайну розсипчасту пісну рідку кашу, охолоджують, підсолоджують по смаку.
     Окремо розтирають мак до одержання макового молочка, додають мед, все перемішують і додають до пшениці. Якщо каша густа, її можна розбавити охолодженою кип’яченою водою.
 В кінці додають товчені ядра волоських горіхів. Іноді також додають родзинки, але це необов’язково. Для підсолоджування краще використовувати тільки мед.

Рецепт приготування рисової куті

        Продукти, необхідні для приготування рисової куті:
1 стакан рису;
100 г маку;
100 г ядер волоських горіхів;
1-3 столові ложки меду;
Цукор до смаку.

Рецепт приготування рисової куті:

Іноді кутю готують з рису, але рис слід приготувати особливо.
Склянку рису насипати у кастрюлю та залити півтора склянками кип’ятку. Щільно накрити каструлю кришкою, варити рис три хвилини на сильному вогні, шість хвилин – на середньому, три хвилин – на малому.
Ще дванадцять хвилин не відкривати кришку, даючи рису настоятися на парі.
Співвідношення всіх інших компонентів для куті таке ж, як у попередньому рецепті.

Пшенична кутя з родзинками. Рецепт приготування

Продукти, необхідні для приготування пшеничної куті з родзинками:
Пшениця 1 склянка;
Мак 100 г;
Горіхи волоські 100 г;
Ізюм 100 г;
Мед 1-2 ст.л.

Рецепт приготування пшеничної куті з родзинками:
    Пшеницю зварити до готовності, але так, щоб не розварилася.
Мак проварити 5-10 хвилин, відцідити і розчавити качалкою про обробну дошку або потовкти в ступі.
Горіхи обсмажити на сковороді, поламати на невеликі шматочки.
Ізюм залити окропом, воду злити, перебрати ягоди, видаляючи плодоніжки.
Пшеницю, мак і горіхи змішати з медом і родзинками.

Рецепт приготування куті з сухофруктами і малиною

   Продукти, що необхідні для приготування пшеничної куті з сухофруктами і малиною
2 склянки цільних зерен пшениці або рису;
півсклянки чи третину (за смаком) меду;
сушені яблука чи груші можна також взяти до смаку;
родзинки і (або) сушена малина чверть склянки.

Рецепт приготування пшеничної куті з сухофруктами і малиною:
Помити і перебрати пшеницю, закип’ятити 4 склянки води, додати туди пшеницю і варити 25 хвилин.
Додати сіль, яблука і малину. Через 5-7 хвилин – родзинки.
Все варити ще хвилини дві. У остигнула масу додати мед. Залишити на 1-2 години.

Смачної куті та веселих свят!

    Традиції святкування Різдва в Україні

 Свято Різдва чекають з нетерпінням і дорослі, і малі. Воно приносить чимало радощів, веселощів та солодощів. Свято тішить своїм затишком, спокоєм та надіями на краще майбутнє. Та чи знаємо ми як його святкувати?

     Розпочинається Різдво 6 січня – Святий Вечір. Цей день в усіх асоціюється із такою смачною стравою як кутя. Вона красується на столі серед ще 11 страв. Адже всі знають про те, що до Святої Вечері потрібно приготувати 12 страв. Кутя – окраса. Це – перша страва, яку їдять. Потім всі інші.

     У різних регіонах її готують то рідкою, то густою. Незмінними є горіхи (цілі або подрібнені), мед, мак, родзинки. Взагалі, кожна господиня може нафантазувати все, що забажає. Головна умова, щоб було смачно. Ці 12 страв – 12 місяців року. Звичайно, перша ложка куті дістається господарю дому.

  Як відомо, на Святий Вечір прийнято збиратися родиною, не ходити в гості, бажано не запізнюватися на вечерю. Прикмета говорить, якщо запізнитися на Святу Вечерю, то потім цілий рік запізнюватися будеш.



   Що ще ми знаємо про традиції святкування Різдва? Взагалі, з Різдвом пов’язано багато народних прикмет. Якщо в перші три дні свята з’являється іній на деревах – буде добрий урожай хліба. Будуть гарні трави та хліб, якщо глибокий сніг. Якщо вночі багато зірок, це до гарного урожаю ягід. Весна буде холодною, якщо цей день теплий.

       Символ цього свята – зелена ялинка. Зірка, яка зазвичай красується на верхівці дерева, − символ Віфлеємської зірки, що яскраво освічувала шлях волхвам до Ісуса Христа. Різнобарвні кульки, маленькі ангели, гірлянди, маленькі пастухи із свічками та ліхтариками нагадують свічки та ліхтарі, що світили у цю святу ніч Віфлеємським пастирям. І зараз ці вогні горять у кожному будинку.
Щоб свято було ще радіснішим та веселішим, родичі один одному кладуть подарунки під ялинку. Дітям вішають солодощі на ялинкові ялинки.
      У часи Київської Русі сільські хати до Різдва покривали свіжим сіном, соломою ж стіл, зверху стелили скатертину та ставили страви. Це нагадує те, що Ісус народився не в хоромах, а у хліву, його поклали у ясла на солому.

    В цей день прийнято ввечері ходити з Віфлеємською зіркою із позолоченого паперу, прикрашеною ліхтариком. З нею ходили по селу та співали різдвяні пісні. Це називається колядуванням. Колядувати можуть діти, дорослі парубки та дівчата. У різних регіонах колядують не в однаковий час: де вже на Святий Вечір, десь − першого дня на Різдва, десь – на другий день після свят.
 

 Мабуть, найвідомішою колядкою для українців є пісня "Добрий вечір тобі!"Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

Застеляйте столи, та все килимами, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

А перший же празник: Рождество Христове, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

А другий же празник: Святого Василя, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

А третій же празник: Святе Водохреща, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

Хлопці та дівчата ходили колядувати окремо: хлопці з дзвоником та «зіркою», дівчата мали із собою ліхтар у вигляді місяця чи зірки, адже ходили колядувати ввечері, в хату не заходили, колядували на дворі. Хлопці ж співали під образами, сідали до столу, але ненадовго: вклонялися господарям та гостям і вирушали далі.

У цей день також прийнято миритися з тими, з ким були у сварці, пробачати будь-які образи, щоб відчути всю радість та чарівність не тільки свята, а й життя.

Веселих свят!