7 ЧУДЕС УКРАЇНИ
1. Кам’янець-Подільська фортеця.
2. Хотинська фортеця.
3. Києво-Печерська Лавра.
4. Національний дендрологічний парк «Софіївка».
5. Софія Київська.
6. Херсонес Таврійський.
7. Національний заповідник-острів «Хортиця».
1. Кам’янець-Подільська фортеця
Кам’янець Подільський – місто, що зберегло
дух середньовіччя. Своєрідність та унікальність його полягають у гармонійному
поєднанні ландшафту і містобудівної структури середньовічного міста, в якому
військові інженери, використовуючи чудові природні властивості, створили
фортифікаційну систему, що не має аналогів у Європі…
До творення неповторного архітектурного
вигляду Кам’янець-Подільського у різні періоди його історії доклали
майстерності архітектори й скульптори з Італії, Нідерландів, Вірменії, Польщі,
Франції, Туреччини та ін. Сьогодні чимало туристів захоплюються вдалим
поєднанням міцних оборонних мурів міста, Старого замку (XII–XVIII ст. ) та
високих стрімких скель каньйону річки Смотрич. Надзвичайно привабливий для
любителів фортифікації і комплекс укріплень Нового замку, збудований у XVII ст.
, що є єдиним збереженим зразком такого типу споруд нідерландської школи. Неабиякий
інтерес викликає й унікальний Замковий міст, що сполучає Старе місто із
Замковим комплексом.
До складу Кам’янецької фортеці входять
одинадцять башт, кожна з яких має свою назву й історію. Так, найвища башта
названа Папською тому, що була збудована на кошти, надіслані Папою РимськимЮлієм
II. Ще її називають Кармелюковою, бо в ній тричі був ув’язнений український
народний герой Устим Кармелюк. У Чорній (кутовій) башті знаходиться криниця
завглибшки 40 м і діаметром 5 м, видовбана у скелі. У підземеллях Замкового
комплексу відкрито експозиції, що відтворюють сторінки його історії. У
західному бастіоні реконструйовано панораму оборони замку 1672 р. під
частурецької навали. У східному бастіоні розміщено експозицію, присвячену
історії легкої метальної зброї на Поділлі, де відвідувач може вистрілити з
арбалета, відчувши себе середньовічним воїном. До нашого часу збереглася
система ходів і казематів.
Сьогодні, за попередньою, домовленістю,
можна стати учасником нічної театралізованої екскурсії Старою фортецею.
Екскурсію у вежах (баштах) і підземеллях фортеці проводить кам’янецький
«староста» та його «свита», які цікавими розповідями, піснями, танцями не лише
знайомлять екскурсантів з історією замку та озброєнням, а й створюють
неповторне відчуття подорожі у часі. Відвідувачі фортеці мають змогу поїздити
верхи на конях, постріляти з арбалетів та луків, власноруч викарбувати пам’ятну
монету.
2. Хотинська фортеця
Хотинська фортеця – свідок численних війн
та баталій. Протягом століть вона була центром розвитку ремесел і торгівлі,
культури та економіки. Ця середньовічна красуня може багато розповісти тому, хто
побажає вислухати її. . .
Не випадково скелястий мис над Дністром
наші предки називали «Хотінь». Назва міста походить від дієслова «хотіти»,
оскільки мис був бажаним та надійним місцем для давніх поселенців.
Завдяки
міцній твердині та вигідному розташуванню Хотин став центром розвитку ремесел і
торгівлі, які, своєю чергою, сприяли розквіту його культури та економіки. Місто
було важливим пунктом у європейсько-азійській торгівлі.
Розташований на основних транспортних
магістралях, Хотин завжди привертав увагу завойовників. З метою захисту від них
була споруджена фортеця, яка пережила століття і бачила під своїми мурами
полчища воїнів Османської імперії, повстанців Мухи, народних месників Дитинки,
вояків Дмитра Вишневецького (Байди), Петра Дорошенка. Під час Визвольної війни
українського народу проти польської шляхти у Хотин двічі вступали війська
Богдана Хмельницького. Відома Хотинська фортеця і подіями Хотинської війни, яка
проходила під стінами фортеці у вересні – на початку жовтня 1621 р. Ця війна
прославила запорозьких козаків та їхнього гетьмана Петра
Конашевича-Сагайдачного і стала переломним моментом в історії Османської
імперії. Перемога під Хотином врятувала Західну Європу від вторгнення яничар,
справила сильне враження на всі народи і набула відголосу у світовій
літературі.
Упродовж XVII ст. Хотин переходив з рук до
рук, ним володіли і польські королі, і турецькі феодали, не раз місто визволяли
запорозькі козаки. Під час Визвольної війни у Хотині перебували війська Богдана
Хмельницького (1650–1653 рр. ). Тільки на початку XVIII ст. туркам вдалося
остаточно закріпитися в Хотині і в фортеці. Після реконструкції 1712–1718 рр.
(за участю французьких інженерів) вона стала наймогутнішим вузлом османської
оборони на сході Європи. І хоча в ХVIII–ХІХ ст. фортеця поступово втрачає своє
оборонне значення, та під її мурами продовжували кипіти битви.
У 1826 р. місту Хотину був наданий герб: в
золотому полі срібна фортеця з трьома баштами; на двох крайніх вміщено по
бунчуку, а на середній – півмісяць на держаку; над ним хрест:навхре– дві шаблі
лезами вниз, над ними – срібний хрест на ознаку взяття Турецької фортеці.
У
Хотинській фортеці проводилися зйомки багатьох художніх фільмів, серед яких
«Гадюка», «Захар Беркут», «Балада про доблесного лицаря Айвенго», «Три
мушкетери», «Стріли Робін Гуда». Серед недавніх – екранізація твору відомого
українського письменника Юрія Мушкетика «Яса» та зйомки кінострічки «Запорозька
Січ» за повістю Миколи Гоголя «Тарас Бульба».
3. Києво-Печерська Лавра
Києво-Печерська лавра - православний
монастир, заснований у 1051 році монахами Антонієм і Феодосієм у печерах біля
літньої княжої резиденції Брестово поблизу Києва. . .
Києво-Печерська лавра - православний
монастир, заснований у 1051 році монахами Антонієм і Феодосієм у печерах біля
літньої княжої резиденції Брестово поблизу Києва.
В одинадцятому столітті монастир став
центром розповсюдження і затвердження християнства в Київській Русі. У
дванадцятому столітті монастир отримав статус «лаври» – головного великого
монастиря.
У вісімнадцятому столітті Києво-Печерська
лавра стала найбільшим церковним феодалом на Україні. Їй належали три міста,
сім містечок, біля двохсот сіл і хуторів, більше семидесяти тисяч кріпаків, дві
паперові фабрики, одинадцять цеглових і шість скляних заводів, більше ста
шестидесяти винокурень і вітряків, біля двохсот шинків, два кінних заводи.
Києво-Печерській лаврі було підпорядковано
багато дрібних монастирів і так названі пустелі (зокрема, Китаєвська,
Микільська та інші під Києвом) з їхніми угіддями і кріпаками на Україні, в
Росії і в Білорусії.
Свого часу Києво-Печервська лавра зіграла
важливу роль у розвитку давньоруської культури, була центром літописання. Тут
перекладалися на церковно-слов'янську мову і переписувалися твори іноземних
авторів. У лаврі працювали відомі літописці Нестор (автор «Повести временных
лет»), Нікон, Сільвестр.
У
тринадцятому столітті було складено «Києво-Печерський патерик» - важливе
джерело історії Києва.
Києво-Печерська лавра здійснювала широке
будівництво ще з одинадцятого століття (Успенський собор, Троїцька надвратна
церква). Наприкінці дванадцятого століття навколо Києво-Печерської лаври було возведено
оборонні стіни (у 1240 році вони були зруйновані ордами Батия). У 1698-1701
році паралельно до них було споруджено нові фортечні стіни з бійницями і
баштами. У 1731-1744 році споруджено велику лаврську дзвіницю, висота якої -
96,52 метра.
На території лаври поховано багато
видатних осіб, зокрема, біля трапезної - генеральний суддя українського війська
В. Кочубей і полтавський полковник І. Іскра. У Спаса на Брестові церкви - засновник
Москви Юрій Долгорукий.
У музеях і фондах, розташованих на
території Києво-Печерської лаври, можна побачити рукописи стародрукованих книг,
колекцію тканин і вишивок. Особливий інтерес викликає колекція з дорогоцінних
металів, стародавні гравюри і твори сучасних художників.
Споруди Києво-Печерської Лаври:
Велика
Дзвіниця
Ближні
печери
Дальні
печери
Свято-Успенський
собор (1073, 2000)
Всіх
святська церква
Трапезна
Палата
Троїцька
надбрамна церква
4. Національний дендрологічний парк «Софіївка»
Уманський парк "Софіївка" є
шедевром і зразком світового садово-паркового мистецтва кінця XVIII – початку XIX
сторіч. Парк розкинувся на площі 154,7 гектарів на узбіччі старовинного міста
Умань Черкаської області. . .ст:
Національний дендрологічний парк
„Софіївка” НАН України (м. Умань Черкаської обл. ) є одним з найвидатніших
творінь світового садово-паркового мистецтва кінця ХVІІІ — першої половини ХІХ
ст.
Сучасна „Софіївка” поєднує в собі функції
в першу чергу „Історичного саду”, згідно з Флорентійською хартією,
науково-дослідного інституту Національної академії наук України, центру
інтродукції, мобілізації та акліматизації рослинного різноманіття
Правобережного лісостепу України, навчально-виховної бази, туристичної
установи, музею садово-паркового мистецтва.
Парк розкинувся на площі 154,7 гектарів
на узбіччі старовинного міста Умань Черкаської області. Заснований парк у 1796
році багатим польським магнатом Станіславом Потоцьким на честь своєї дружини
красуні-гречанки Софії, і був подарований їй в день її янгола у травні 1802
року.
Ідея створення парку в романтичному стилі
з використанням римської і грецької міфології належала самій Софії. Дивовижні
пейзажі, екзотичні рослини, античні скульптури, водойми, каскади, фонтани,
камінні гроти - все це можна побачити, відвідавши парк. Цей шедевр вражає
відвідувачів своєю красою вже протягом 200 років. Туристичний сезон в Умані
триває весь рік. Потік відвідувачів не зменшується ні влітку, ні взимку.
Старовинними алеями парку бродили
Олександр Пушкін і Тарас Шевченко, Іван Котляревський і Сергій Волконський,
Павло Пестель і Михайло Бестужев-Рюмін, Володимир Сосюра и Максим Рильський.
Сотні наших славних земляків далекого і близького минулого відвідували цей
парк.
Багато легенд складено і про саму Умань,
одне із старовинних міст України. Місто героїчної та багатостраждальної долі.
Ним володіла польська шляхта, його палили й розгромлювали вщент татари і турки,
але він знову й знову піднімався з попелу. В Умані до сих пір знаходять залишки
підземельних ходів, які служили місцевим мешканцям сховищами і своєрідними
укріпленнями.
5. Софія Київська
Софійський собор - всесвітньо відома
пам'ятка архітектури і монументального живопису ХI століття. Заснування собору
згадується в літописах як під 1017 р. , так і під 1037 р.
Дивне відчуття охоплює кожного, хто
переступає поріг славетної Софії Київської. Десь поза стінами залишається
гомінливе сьогодення, віки розступаються, і постає далеке минуле.
Софійський собор - всесвітньо відома
пам'ятка архітектури і монументального живопису ХI століття. Заснування собору
згадується в літописах як під 1017 р. , так і під 1037 р. Будівничим Cв. Софії
літописці називають великого київського князя Ярослава Мудрого. Джерела
свідчать, що в цій справі Ярослав завершив починання свого батька Володимира -
хрестителя Русі. Присвячений Премудрості Божій, собор, за задумом творців, мав
утверджувати на Русі християнство.
Упродовж сторіч Софія Київська була
головною святинею Русі-України - "митрополією руською". Собор, як
головний храм держави, відігравав роль духовного, політичного та культурного
центру. Під склепінням Cв. Софії відбувалися урочисті "посадження" на
великокняжий престол, церковні собори, прийоми послів, затвердження політичних
угод.
При соборі велося літописання і були
створені перші відомі на Русі бібліотека та школа. На честь заснування
Ярославом 1037 р. софійської бібліотеки перед входом до собору в 1969 р. було
встановлено пам'ятний знак (скульптор І. Кавалерідзе).
Софія — свідок й безпосередній учасник
життя Києва протягом багатьох сторіч. Вона пережила навалу орд степових
кочовиків у грізному 1240році, періоди занепаду й відродження міста у XIV—XVI
століттях, бачила національно-визвольну боротьбу українського народу під
керівництвом Богдана Хмельницького проти польсько-литовських феодалів у XVII
столітті.
Великих збитків було завдано музею під час
Великої Вітчизняної війни. Хоч сам Софійський собор не зазнав руйнування, однак
були пограбовані архіви музею, вивезені цінні фрески XII століття з
Михайлівського Золотоверхого монастиря, що зберігалися у храмі. Лише після
війни їх повернули музею в пошкодженому вигляді.
6. Херсонес Таврійський
Це місто-держава мало довге життя - майже
дві тисячі років - і його історія є частиною історії Древньої Греції, Древнього
Риму та Візантії. . .
Місто Херсонес було засноване
древньогрецькими колоністами більше ніж 2500 тисячі років тому на південному
заході Криму. Нині його руїни - одна з найвизначніших пам'яток
Севастополя.
Це місто-держава мало довге життя - майже
дві тисячі років - і його історія є частиною історії Древньої Греції, Древнього
Риму та Візантії.
Околиці міста були заселені різноманітними
племенами, мирними та ворожими, а в середні віки, коли Херсонес набуває статусу
християнської столиці півострова, навколо нього з'являється безліч монастирів
та скитів, а також знамениті печерні міста. В кінці XIV століття навала
кочівників поклала кінець існуванню міста, а його руїни поховала земля.
Лише в 1827 році на цьому місці розпочалися
розкопки, які майже відразу принесли Херсонесу ще одну назву - "Руська
Троя". Масштаб досліджень та велика кількість археологічних пам'яток, що
потребують збереження, спричинили до створення Національного заповідника "Херсонес
Таврійський".
Територія заповідника охоплює розташування
стародавнього грецького міста - Херсонеса Таврійського, що виникло тут, на
узбережжі Чорного моря, у 5 ст. до н. е
Місто було огороджене могутніми оборонними
стінами і розплановане за схемою, поширеною тоді в грецькому та римському
світі. До наших днів збереглося багато давніх споруд. Серед них елліністичний
театр, римська цитадель, середньовічні християнські храми, житлові квартали,
вулиці, гончарні майстерні, рибозасолованне обладнання, колодязі та ін.
Територія досліджується археологами уже 170
років. За цей час відкрито більше третини міста. Серед археологічних знахідок є
унікальні предмети - присяга громадян Херсонеса, декрети, фрески, мозаїки,
шиферні ікони християнських храмів, написи-присвяти, численні побутові
предмети. Загалом музейні зібрання заповідника нараховують понад 200 тис.
експонатів.
Херсонес виник наприкінці VI ст. до н. е. і
проіснував до початку XV ст. н. е. Протягом двох тисячоліть, за часів розквіту
стародавньої Греції, Риму та Візантії Херсонес був значним центром культури на
Кримському півострові. Херсонес відіграв також особливу роль у взаємовідносинах
між Візантією та Київською Руссю і був провідним центром розповсюдження
християнства на східнослов'янських землях.
Херсонес та його сільськогосподарська
округа (хора) насичені пам'ятками, які в унікальному автентичному стані
збереглися до сьогодення тільки на цій території та є надбанням світової
цивілізації.
Комплекс пам'яток, що входить до складу
заповідника "Херсонес Таврійський", має не тільки національне
значення, а і міжнародне. До його складу входять:
—
5 археологічних комплексів - городище Херсонеса Таврійського, некрополь
Херсонеса в Карантинній, фортеця Чембало, фортеця Каламіта, античні земельні
наділи та садиби;
—
11 пам'яток архітектури на території городища та фортеці Каламіта.
7. Національний заповідник-острів «Хортиця»
Острів «Хортиця» є найбільшим островом на
Дніпрі, унікальність якого в рідкісному поєднанні на одній території
різноманітних природних комплексів – цілинних степів, байрачних та плавневих
лісів, наскальної рослинності, рідкісних та зникаючих видів рослин, пам’яток
геології. . .
Актом, украй потрібної, проте дещо
запізнілої, справедливості стало надання цій землі статусу пам'ятки природи місцевого
значення (1958р. ). Далі – пам'ятка природи республіканського значення (1963р.
). Природна (разом із декоративними, на острові знайшли притулок більше 1000
видів рослин) та історична (тут зафіксовано близько сотні
історико-археологічних об'єктів) винятковість Хортиці дала підстави для
оголошення її Державним історико-культурним заповідником (1965р. ). Нині увесь
острів є Національним заповідником (з 1993р. ).
Основу найбільшого острова на Дніпрі (довжина
12, а ширина, в середньому, 2,5 кілометри) складають граніти і гнейси, яким
близько 2 мільярдів років. Саме вони, здіймаючись у вигляді скель, у північній
частині острова, до тридцяти метрів над поверхнею Дніпра, створюють тут гірську
країну в мініатюрі. Географічно ж, нагромадження скель, печер, гротів, окремих
валунів, представляють гірський зразок ландшафтних зон України
Найпомітніші вершини мають свої імена, історія
яких тісно пов’язана із періодом козаччини. Зокрема, скеля Вища Голова, Думна
скеля, Совутина, Чорна, Дурна, Середня Голова.
На
Хортиці в мініатюрі представлені зразки усіх ландшафтних зон України. До
новітніх часів степовим ділянкам поталанило зберегтися, насамперед, на східних
схилах, уздовж узбережжя Старого Дніпра. Кількість видів рослин, що знайшли
собі прихисток на прадавніх степових ділянках, перевищує 600 видів (для
порівняння, в Асканійському степу близько 600 видів рослин, у Хомутівському –
528, на Кам’яних Могилах – 460, на Михайлівський цілині – 490).
Балки
та урочища, які помережили степові схили, теж ведуть свій іменний родовід од
запорожців: Наумова, Костіна, Шанцева, Громушина, Музичина, Велика Молодняга,
Корнієва, Ганнівка, Крутенька, Зміївка, Похмурий Яр. . .
Найпівденніша, плавнева частина острова,
либонь, наймолодший вид хортицького ландшафту. Це, переважно, намивна територія
(формувалася під впливом Дніпрової течії), яка виникла десь 3-4 тисячі літ
тому. На багатих поживними речовинами ґрунтах здійнялися кущі, дерева і, звісно
ж трави. Після того, як гігантська плавнева країна, що колись простягалася від
Хортиці і до Херсона, була знищена (дерева і кущі вирубані, а земля стала дном
Каховського водосховища), значення південного охвістя острова незбагненно
зросло.
Нині цьому невеличкому куточку (327
гектарів – приблизно восьма частина острова) воістину немає ціни. Свого часу
каховська повінь заповнила тут деякі улоговинки, і до відомих з давніх давен
п’яти озер додалися ще більше, ніж півтора десятка крихітних водоймищ, де
розкошують латаття біле, глечики жовті, рогіз, очерет, комиш, осока, ірис,
водяний горіх.
За наявності бурхливого Каховського “моря”,
хортицькі озера завдяки своїй усамітненості, стали головним нерестилищем (тут
мешкає близько 50 видів риб) у цій частині Дніпра. У плавнях та поблизу них
мешкає понад 200 видів птахів (усього в Україні їх трохи більше 300 видів);
близько 30 видів ссавців та плазунів, в озерах мешкає найменший у світі (в
діаметрі – в межах сантиметра) вид папороті– сальвінія плаваюча.
Немає коментарів:
Дописати коментар