15 травня-

Міжнародний день сім’ї

Дуже часто в сучасних сім’ях через те, що чоловік і дружина протягом дня багато часу приділяють роботі, дітям, телевізору, інтернету, хоббі і т.д., наодинці подружжя проводять всього близько 4 хвилин в день.

Міжнародний день сім’ї встановлений Генеральною Асамблеєю ООН у 1993 році і відзначається щорічно 15 травня. Встановлення цього дня покликане звернути увагу громадськості різних країн на численні проблеми сім’ї. На думку Генерального секретаря ООН Кофі Аннана, коли зневажаються основні права однієї сім’ї - єдність всієї людської сім’ї, членами якої вони є, перебуває під загрозою.

Будучи одним із основних інститутів суспільства, першою сходинкою соціалізації людини, сім’я розвивається та видозмінюється разом із навколишнім світом, по-своєму реагуючи на вимоги часу, відповідаючи на громадські потреби і сама формує їх.

Сім’я як основний елемент суспільства була і залишається берегинею людських цінностей, культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку. Завдяки сім’ї міцніє і розвивається держава, зростає добробут народу!

У всі часи по відношенню держави, а також по становищу сім’ї в суспільстві судили про розвиток країни. Це тому, що щасливий союз сім’ї і держави - необхідна запорука процвітання і добробуту її громадян.

З сім’ї починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина. Вона - джерело любові, поваги, солідарності та прихильності, то, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина. Благополуччя родини - ось мірило розвитку і прогресу країни.

Хвилинка поезії на допомогу вчителям

***

Усе, що є найкраще у дитини:

Її талант, культура, доброта —

Від тата й мами йде і від родини —

Незаперечна істина свята.

Сім’я, родина — це велике диво,

Там є любов і ласка, і тепло.

Там дітям затишно і радісно, й щасливо,

Тепер у нас і завжди так було.

Як тато є й матуся є рідненька,

Там добре дітям, є в них доброта.

В дітей тоді й сорочечка біленька,

І ластівкою мрія заліта.

Сім’я, родина в кожного хай буде,

В ній стільки щастя, мудрості й тепла!

Живіть щасливо на землі цій, люди,

Й щоб доля ваша світлою була!

                              ***

Матуся в світ веде свою дитинку,
На щастя й долю вишиває рушники.
Щоб світ обняв теплом її кровинку,
На рушниках тих вишиті квітки
І сподівання в них, святі надії,
І радість... Сум недоспаних ночей...
І світлі думи в рушниках, і мрії,
І материнська доброта очей.
Й тепло душі, що матінка вкладає
В білесенький відрізок полотна.
Бо лиш вона одна так любить і страждає,
Й своїх дітей оберігає так — одна.

***

Матуся й тато — два крила дитини,

Які допомагають в світ злетіти.

Це світлий вогник і тепло родини,

Що не дають людині збайдужіти.

Матуся й тато — сонечко крилате,

Яке дає і силу, і наснагу.

Від них обох залежить так багато,

Щоб дітям вирости й отримати відвагу,

Щоб доля діток зіркою світила,

Батькам щодня належить працювати.

Бо щоб дітей поставити на крила,

Потрібно сили і снаги багато.

                         ***

Моя бабуся краща поміж всіх,

Вона всіх приголубити уміє.

У неї добрі очі, щирий сміх,

Її побачу і душа радіє.

У неї в серці стільки доброти,

Неначе море, стільки в нім любові.

Все зрозуміє і за все простить,

І лине щирість в кожнім слові.

І стільки правди й мудрості в словах,

Ну, що не скаже, вислів це крилатий!

І стільки ніжності в простих її піснях,

Що з нею кожен день, мов свято.

Моя бабуся — дорога мені,

Вона не сварить, лиш пожурить чемно.

Голівоньку погладить уві сні,

Коли всі сплять, у хаті темно.

                                                                        ***

Дідусь у мене - знахар душ людських,
Він не чаклун, лиш душі людські знає.
Люблю його казки, веселий сміх,
А він людей, немов книжки, читає.
Про кожного він правду поведе,
Чи добре й людяне воно та путнє.
Як чоловік себе в житті веде,
Розкаже і минуле, і майбутнє.
Здається, мудрості його немає меж,
Бо ж він, мабуть, усе на світі знає.
І я таким стараюсь бути теж,
Щось особливе з дідом нас єднає.