10 українських художників
кінця ХІХ – початку ХХ
століть,
творами яких захоплювались у всьому світі
Українська земля народила чимало геніїв.
Та часто траплялося так, що вирощувала їх талант чужина. З їх творчістю знайомі
фахівці мистецтва, та для широкого загалу вони залишаються невідомими. Визнані
світом, та маловідомі на батьківщині, ці митці сьогодні заслуговують на те, щоб
їх імена знав кожен українець.
Українська земля народила чимало геніїв.
Та часто траплялося так, що вирощувала їх талант чужина. З їх творчістю знайомі
фахівці мистецтва, та для широкого загалу вони залишаються невідомими. Визнані
світом, та маловідомі на батьківщині, ці митці сьогодні заслуговують на те, щоб
їх імена знав кожен українець.
Олександр Мурашко
Картини
цього художника закуповували для приватних колекцій королівські родини, а його
приватні виставки проходили у Берліні, Кьольні, Дюсельдорфі та Венеції. У
Німеччині його цінували найперше як портретиста. Європа вчасно визнала
унікальний імпресіонізм українського художника, не гірший від Клода Моне, чи
Поля Сезанна.

Селянська родина
Марія Башкирцева
Переїхавши
у молодому віці у Францію, починає опановувати художню майстерню в Парижі. Її
талант одразу помітили. Були численні медалі та призи на виставках, у захваті
від її робіт були французькі газети та
В художній студії Жульєна журнали. Її творчість високо цінували
Анатоль Франс та Еміль Золя. Українка за походженням, вона стала визначною
постаттю найперше французького мистецтва.
Світ
картин Башкирцевої – це світ паризького передмістя, світ служанок, працівниць,
безпритульних дітей та школярів. Після смерті художниці деякі її праці закупили
музеї, як от Люксембурський, деякі роботи залишились у Луврі. Сьогодні
оригінальні картини Башкирцевої є рідкістю, з огляду на те, що більша їх
частина загинула під час Другої світової війни. Через тогочасний політичний режим
Башкирцева так і не змогла повернутись в України, хоч завжди цього прагнула.

Никифор з Криниці

На кухні
Перша персональна
виставка художника відбулась у Львові. А потім його твори виставлялися по
різних країнах світу понад 80 разів — представлення його картин у Римі (1957),
Німеччині (1961) і Парижі (1964) остаточно закріпили за ним славу геніального
новатора в ділянці наївного мистецтва.
Криницький ніколи не
бував у мегаполісах, не літав аеропланами, проте на його картинах постають
величні хмарочоси, цілі міста зображені з висоти пташиного лету; не був
одружений, не мав романів із жінками, Пара
а малював вишукану… порнографію;
«проектував» квітучі міські квартали, перетворюючи похмурі сірі будівлі на
розкішні букети з рослин та квітів.
Никифор
Олекса Грищенко

Довгий час
жив і працював у Парижі, де за ним закріпилася слава художника з світовим
ім’ям. Паризька богема знала його під прізвиськом «український розбійник», хоча
тоді він покинув свою країну вже назавжди. У Парижі він змінив свій кубістський
стиль на динамічніший експресіонізм.
Танок дервіша
Грищенка
шанували такі знані митці світової слави, як Дерен, Дюні, Боннар, Леже,
схвально відгукуючись як про самого митця, так і про країну його походження.
Тим не менше, у деяких західних довідниках він й донині значиться росіянином, –
попри те, щоу 1958 році, у надрукованій в Мюнхені книзі спогадів «Україна моїх
блакитних снів», Грищенко чітко окреслив свою приналежність до українства.
Південний краєвид
Яків Гніздовський

Дебютне визнання художник отримав у 1950
році на виставці графіки в Міннеапольскому інституті мистецтв. Остаточне
визнання майстерності Гніздовського в США відбулося, коли галерея Асоціації
Американських Мистців у Нью-Йорку купила 220 відбитків його серії дереворізів
«Сосни».

Бостонському музеї, Філадельфійському музеї,
Університеті Делавер, Університеті Вашингтона, Батлер Інституті, фундації
Вудварда, збірці Нельсона Рокфеллера (у США), а також у музеях Японії.
Михайло Димитренко

У
станковому малярстві Димитренко творив компоозицiї національного характеру, був
також портретистом та графіком, залишивши ряд портретiв вiдомих особи¬сто¬стей.
Особ ливо любив малювати жіночі
портрети. В основу своєї живописно-декоративної манери покладав зразки
візантійського мистецтва часів імператора Юстиніана (V—VI ст.) та традиції
давнього українського мистецтва.
У важкі
післявоєнні роки став одним із організаторів Спілки українських образотворчих
митців. З відкриттям імміграції за океан Дмитренко переїжджає до Канади, а
згодом назавжди поселяється у Детройті.
Давид Бурлюк

Не бажаючи миритись з більшовицькою ідеологією, емігрує спершу в Японію. Потім в США. Його виставки відбувалися в багатьох містах Європи, Австралії й Америки.
Сьогодні
основна частина творів Давида Бурлюка зберігається у меморіальному музеї
художника у Нью-Йорку, а також у Росії, країнах Європи, в Японії, Канаді.

Софія Левицька

Поїхавши в
Париж, аби здобути малярський досвід, Левицька вирішує залишитись у Франції.
Згодом починає виставляти свої роботи у відомому Осінньому салоні. Її картини
знаходять схвальні відгуки, зокрема критик і прихильник модерного мистецтва,
французький поет Гійом Аполінер дуже позитивно оцінив її «Білого однорога у
райському саду». Париж визнав її талант. А згодом його побачили Берлін та Прага
(де проходили виставки).
Cад
Софія
Левицька відома своїм живописом та графікою у стилях кубізму та
постімпресіонізму із впливом народного українського мистецтва.

Микола Неділко

Не відчуваючи себе вільним в умовах радянської ідеології, він емігрує в Німеччину, потім живе в Аргентині та США.
Яскравість, експресія,
несподівані кольори – те, чим відразу приваблюють картини Неділка. Кажуть,
американські колекціонери й зараз за великі гроші купують на аукціонах невеликі
полотна цього рішучого колориста. Оригінальні картини Неділка сьогодні є
великою рідкістю.
Микола Бутович
Відомий
живописець та карикатурист. Окремі його твори перебувають в галереях Праги й
Лейпціга, прикрашають помешкання приватних колекціонерів у країнах Західної
Європи та в США. В Україні відомий насамперед своїми зображеннями персонажів
української демонології.
Під час навчання в Лейпцігській
академії Бурлюк подавав свої праці на 20 конкурсів, що їх оголошувала академія,
і виграв майже всі перші премії. І це при тому, що німецькі професори не дуже
розкидалися нагородами перед чужинцями.

Немає коментарів:
Дописати коментар